ВСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДОВІРИ ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ЛІДЕРСТВА

Автор(и)

  • Andrii Diegtiar Харківська державна академія культури Міністерства культури України, Україна https://orcid.org/0000-0003-3258-447X
  • Maxim Bubliy Національна академія державного управління при Президентові України, Україна https://orcid.org/0000-0003-1060-6404

DOI:

https://doi.org/10.20998/2616-3241.2018.1.11

Анотація

У статті досліджуються основні наукові підходи до вивчення феномену довіри. Визначено, що управлінська довіра або недовіра виражається за допомогою трьох елементів: інформації, впливу і контролю. Факторами індивідуальної готовності до довіри є регулярність контактів і ефективність зворотного зв'язку, ступінь індивідуальної можливості впливати на ситуацію і особистісний характер. З’ясовано, що типовою проблемою розвитку довіри є розбіжність індивідуальних і групових очікувань довіри до себе, психологічної готовності надавати довіру іншим і усвідомлення об'єктивних бар'єрів у розвитку довіри, також проблемою може стати відмінність між готовністю до певної міри довіри між менеджментом і персоналом і можливостями діючих систем організації. Запропоновано, розвиток персональної відповідальності працівників за результат трудової діяльності і характер стосунків у трудовому колектив, як однин з напрямків зміцнення довіри. 

Біографії авторів

Andrii Diegtiar, Харківська державна академія культури Міністерства культури України

доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри менеджменту

і адміністрування, Харківська державна академія культури Міністерства

культури України, Харків, Україна

Maxim Bubliy, Національна академія державного управління при Президентові України

кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри економіки праці

та управління персоналом Харківський регіональний інститут державного

управління Національної академії державного управління при

Президентові України, Харків, Україна

Посилання

Геєць, В. М. (2002) Взаємодія довіри і розвитку. Економічна теорія. № 3. С. 3-16.

Дзіба, І. М. (2008) Енциклопе-дія Сучасної України. Т. 8 К.: Державне голов. підприємство республіканського виробничого об'єднання,716 с.

Калашнікова, С.А. (2010) Осві-тня парадигма професіоналізації управ-ління на засадах лідерства : монографія. К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 380 с.

Візо, Л., Ібрагімова, І.,  Кі-готь, О. (2012) Розвиток лідерства : моно-графія. К.: [б. в.], 400 с.

Толкованов,В.В. (2013) Управ-лінське лідерство:монографія. Хмель-ницький : ПП Мельник А. А., 600 с.

Михненко, А. М., Гончарук, Н. Т., Кравченко, С. О. (2012) Управлінська еліта як чинник суспільного розвитку : монографія. За ред. А. М. Михненка; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Каф. упр. суспіл. розв. К.:НАДУ,175 с.

Фукуяма, Ф. (2004) Доверие: социальные добродетели и путь к процве-танию. М.: Ермак, 733 с.

Яхонтова, Е. С. (2017) Доверие как базовая ценность компании и инстру-мент управления персоналом. Современ-ноеуправление, №11. С. 25-33.

Clifford, С. (2016) Cooperation, trust, andperceivedintentionsina 2 per-songame. Dissertation Abstracts Internation-al.№32, (5-а). Р. 797–798.

Deutsch, М. (1973) The Resolu-tion of Conflict. New Haven, Conn.: Yale University Press, P. 148–169.

Gibb, J.R. Gibb,L.M. (1969) Role freedom in a TORI group. A.Burton (Ed.) Encounter: The Theory and Practice of Encounter Groups. San Francisco, Calif.: Jossey-Bass, p.42–57.

McGregor, D. (1967) The Professional Manager. New. York: McGraw-Hill, p.163.

Rotter, J. B. (1967) A new scale for the measurement of interpersonal trust. Journal of Personality. № 35. P.651 - 665.

Giffin, K. (1958) The trust differential. Lawrence. Kansas: The Communication Research Center,University of Kansas, p.357.

##submission.downloads##

Як цитувати

Diegtiar, A., & Bubliy, M. (2018). ВСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДОВІРИ ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ЛІДЕРСТВА. Лідер. Еліта. Суспільство, (1). https://doi.org/10.20998/2616-3241.2018.1.11

Номер

Розділ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ПАРАДИГМІ СУЧАСНОГО УПРАВЛІН